Творчий портрет заступника директора з виховної роботи

Погляд на себе – не просто, я знаю,

Та все ж частенько портрет розглядаю

Свій… Очима дітей, батьків, вчителів.

Ого! Скільки фарб! Не вистачить слів!

Як складно їх розумом, серцем сприймати

І кожен штришок вловити, вгадати.

На поміч йде Творчість. Окрилена нею,

Шукаю власну педагогічну ідею.

Разом – ми сила, давай руку, йдемо

І спільно суть важливу знайдемо.

Он шлях чий? Дитини!

Сьогодні маленької – завтра Людини.

Який він незвичний і вкрай хаотичний!

Із чого зіткався?

З питань таких вічних і прозаїчних:

Чому? Навіщо? Коли? І для чого?

Час інтернету – веде нас до чого?

Рух і напрямок справді куди?

Біль і страх за кого завжди?

Невпевненість і сумнів чому у душі?

Благородство і вірність лише у вірші?

Прокляття і воскресіння водночас. Невже?

Туга й самотність – норма уже?

Колір звуків, мелодія фарб – це можливо?

Інформаційне поле? – Питань ціла злива!

Погляд, даль, небо, істина, Школа.

Вона не лишала дитину ніколи.

- Життя,  ти жорстоке!

Серед твоїх запитань маленькій людині так одиноко.

Лячно й мені…Ніби все я вивчала,

Скільки прикладів, тверджень, задач розв`язала,

Але цього в сучасному світі замало.

Дитя розгубилось, невпевнено стало.

-         Дій, - Педагогіка стиха сказала.

Оновлена, горда, наповнена змістом.

Слова мимоволі злетіли намистом:

-         Тобі все доступно! Ти можеш, ти вмієш!

Ти знаєш, маленька Людино, і дієш!

Я вірю, що складно, тривожно, незвично,

Але це красиво, гордо, велично!

Тепер я… Ми! Чудово!!!

Ранок. Дорога. Дзвінок. Рідна Школа…

І тут я знаю з чого почати:

А що! Це так просто – життя викладати

В рівняннях, цифрах, фактах, проблемах.

А далі методики вічна дилема.

І знову шлях…Тільки вчитель стоїть

На роздоріжжі…Ну а питання знову кричать:

-         Нас є сила!

-         А в нас є заступник! – Думка злетіла.

І тут про портрет я миттю згадала.

Як добре, що часто його розглядала

Очима дітей, батьків, вчителів

Ого! Скільки фарб! Не вистачить слів!

Думки вголос

Заступник - це :

-         Неабиякий генератор нових ідей!

-         Надто строгий шкільний методист!

-         Неперевершений носій інформацій.

-         Вчительський лідер!

-         Ініціатор неспокійного життя школи!

-         Контролер на шкільних маршрутах!

Але перш за все – це:

-         Майстер педагогічної справи!

-         Це ювелір вчительських думок!

-         Це друг з відкритим навстіж серцем!

-         Це вчитель… Ні! Більше того:

-         Це Вчитель Вчителів!

Це… Ангел-охоронець такого неповторного живого створіння, як Школа.

Хтось із мудрих дуже влучно сказав: "Ангели – це те, чого люди, як правило, не помічають".

Справді, ми частенько не усвідомлюємо причин своєї або чужої радості, легкої  доброї думки, що взялася невідомо звідки, не помічаємо роботи, виконаної кимось з любов`ю.

Але в такі моменти нам добре і затишно в світі. То може в шкільному вирі це лагідний дотик ангельського крила заступника, який після виснаженої праці втомлено шепоче:

                    "Мій добрий Ангеле, я знаю: чуєш ти –

                    Школу мою від лиха захисти",

Не усвідомлюючи, що він і має бути тим Ангелом – Вчителем Вчителів